Меню

Гастрономічні матері

Івана Подгурска (Joanna Podgórska), Ганна Йосько (Anna Jośko) (“Polityka“, Польща)

Проблеми починаються зазвичай з восьмого-дев’ятого місяця життя. Як пояснює професор Соха, до цього моменту дитина швидко росте і набирає вагу, а потім цей процес природним чином сповільнюється. Батьки, які про це не знають, впадають в паніку, думають, що відбувається щось недобре, і починають насильно розгодовувати немовля. «Це призводить до харчових розладів і може закінчитися ожирінням (якщо у дитини розвинеться надмірний апетит) або виснаженням (якщо дитина бунтує і взагалі відмовляється від їжі). У будь-якому випадку прийом їжі перестає здаватися чимось нормальним і природним», – пояснює Соха.

Насильне годування несе за собою негативні психологічні ефекти – це важка травма, яка може перетворити дитинство в кошмар. Їжа викликає сильні негативні емоції, а кожен прийом їжі перетворюється на поле битви.

«Навіть якщо дитина вийде переможцем, він знає, що ці лише битва, а війна триває далі. Її інструменти – це шантаж і маніпуляція, – розповідає Петровська. – Дитина сприймається в такій ситуації, як пилосос, який зобов’язаний увібрати в себе вміст тарілки. Тут немає місця відчуття самостійності, не формується нормальне сприйняття власного я».

Їжа – це не просто їжа. Особливо в Польщі, де кілька поколінь пам’ятають досвід військового голоду і дефіциту наступної епохи. Для бабусь і матерів тих часів дістати, вистояти в черзі, здобути щось смачне – було формою прояву своїх почуттів до рідних. І дитина був зобов’язаний відповісти взаємністю, спустошивши тарілку (за маму, за тата…). Цей механізм вписується також у схему влади і слухняності.

Славоміра Валчевска (Sławomira Walczewska) у своїй книзі «Дами, лицарі і феміністки» описує явище домашнього патріархату. Жінки, позбавлені влади в публічній сфері, окопалися на кухонних позиціях, правлячи сім’єю методами «гастрономічного терору». «Гастрономічна мати володіє великою владою, – пише Валчевска. – Через шлунок вона керує серцями і думками. Одним окриком “Суп на столі!” вона здатна перервати жваву дискусію і позбавити домочадців свободи дій. Вона створює відчуття кулінарної безпеки і прив’язує задоволення цієї потреби до своєї кухонних діяльності, займаючи тим самим у родині особливу позицію».